Вознесенське намісництво було утворене 13 червня 1795 року з трьох повітів Катеринославського намісництва: Єлисаветградського, Новомиргородського та Херсонського. До намісництва приєднано українські землі, що їх Росія придбала на правому березі Дніпра, до лінії Черкас на півночі. Згодом намісництво складалося з 12 повітів.

Вознесенський повіт
Богопільський повіт
Катеринопільський повіт
Єленський повіт
Єлизаветградський повіт, з 1795 року з Катеринославського намісництва
Новомиргородський повіт, з 1795 року з Катеринославського намісництва
Ольгопільський повіт
Тираспільський повіт
Уманський повіт
Херсонський повіт з 1795 року з Катеринославського намісництва
Черкаський повіт
Чигиринський повіт

Адміністративним центром намісництва в 1795 році був тимчасово Новомиргород, а в 1796 році — спеціально побудоване біля містечка Соколов на річці Південний Буг місто Вознесенськ. Намісником був князь Платон Зубов. За указом Павла I 12 грудня 1796 року всі намісництва, в тому числі і Вознесенське, були скасовані і території Вознесенського намісництва увійшли до новостворених Новоросійської, Подільської та Київської губерній.